РОЗ'ЯСНЕННЯ щодо можливості запровадження в законодавчі акти України термінів "інвалід армії" або "інвалід Збройних Сил" та надання таким особам відповідних пільг

У відповідь на запитання, що надходять до Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони з приводу можливості запровадження в законодавчі акти України термінів "інвалід армії" або "інвалід Збройних Сил" та надання таким особам відповідних пільг, керуючись частиною третьою статті 21 Закону України "Про комітети Верховної Ради України", роз’яснюємо наступне.

Таких понять, термінів як "інвалід армії" або "інвалід Збройних Сил" в законодавчих актах України не існує. Відповідно до статті 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" залежно від причини інвалідності інваліди з числа військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ поділяються на такі категорії:

а) інваліди війни – при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків) чи пов’язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з’єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, визначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

б) інші інваліди з числа військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ – при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби.

На сьогоднішній день в Україні створена законодавча база, яка визначає основи соціальної захищеності інвалідів і гарантує їм певний рівень такої захищеності. Зокрема, соціальний захист інвалідів з числа колишніх військовослужбовців, інвалідність яких пов’язана з виконанням обов’язків військової служби або з проходженням військової служби та членів їх сімей, на цей час врегульований Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законодавчими актами, норми яких визначають додаткові державні соціальні гарантії окремим категоріям інвалідів: інвалідам війни, інвалідам з числа осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АБС, інвалідам з числа військовослужбовців тощо. Пенсійне забезпечення інвалідів здійснюється згідно із законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також іншими законодавчими актами, зокрема "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про службу в органах місцевого самоврядування" тощо. Крім того, соціальний захист інвалідів регулюється також законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії", "Про соціальні послуги", іншими законами, а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, чинність яких поширюється і на інвалідів з числа військовослужбовців. При цьому, побудова правової бази виходить із того, що не лише декларується той чи інший набір гарантій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, а й законодавчо встановлюється процедура їх впровадження і контролю за реалізацією, яка здатна забезпечити втілення всієї сукупності соціальних прав осіб з обмеженими фізичними можливостями в суспільному житті.

Чинне законодавство нашої держави (так само як і європейське законодавство, до якого воно адаптовано), не передбачає визначення статусу інваліда в Україні за відомчою належністю, а визначає лише його загальнодержавний статус. Так, за міжнародним законодавством термін "інвалід" означає особу, можливості якої отримувати, зберігати підходящу роботу та просуватися по службі значно обмежені у зв’язку з належним чином підтвердженою фізичною чи розумовою вадою (Міжнародна організація праці, Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів від 20.06.1983 року № 159).  За вітчизняним законодавством поняття "інвалід" – це особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав. Наведений зміст зазначеного поняття відповідає нормам міжнародного права. Ним охоплюються усі інваліди, громадяни України, які отримали інвалідність за різних обставин незалежно від галузі (сфери), у якій вони працювали або проходили службу. Тому, запровадження в українському законодавстві окремих відомчих видів інвалідності, зокрема, статусу інваліда армії або інваліда Збройних Сил, або інваліда-прикордонника, або інваліда-шахтаря тощо не буде відповідати загальновизнаним європейським принципам розбудови вітчизняного законодавства у соціальній сфері.

Надання інвалідам відповідних пільг здійснюється згідно із законом. У разі,  коли право на одну  і  ту  саму  пільгу  передбачено різними нормативно-правовими актами, ця пільга надається по одному із них за вибором особи-інваліда. Таке положення закріплено у статті 38² Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо надання пільг інвалідам, а також в інших законах.

За повідомленням Міноборони України питання соціального захисту осіб, які стали інвалідами під час проходження військової служби, врегульовано законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якими передбачено низку пільг та гарантій. Окремого посвідчення для вказаної категорії осіб не передбачено. Підставою для надання пільг таким особам є пенсійне посвідчення з відповідною відміткою. Згідно з пунктом 11 Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.03.2004 р. № 4-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.04.2004 р. № 427/9026, в пенсійних посвідченнях, виданих особам, які є інвалідами, використовуються скорочені назви причин інвалідності. Зокрема, підпунктом 7 пункту 11 зазначеного Порядку передбачено скорочення "інвалід армії" – інвалідність, яка настала внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби.

У даному випадку використання органами Пенсійного фонду України скороченої назви причини інвалідності у пенсійному посвідченні особи-інваліда слід розглядати як технічну вимогу, яка пред’являється до оформлення такого посвідчення. Скорочена назва, що вноситься до пенсійного документу, ніяким чином не пов’язується з правовим визначенням поняття або терміну "інвалід армії" або "інвалід Збройних Сил" і не може слугувати підставою для такого визначення у законі.