Роз'яснення щодо пільгового обчислення громадянам їхнього трудового стажу в районах Крайньої Півночі

Останнім часом до Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони почастішали звернення військових пенсіонерів про зарахування їм до страхового (трудового) стажу у кратному розмірі періоду проходження ними військової служби в районах Крайньої Півночі. У зв’язку з цим, керуючись частиною третьою статті 21 Закону України "Про комітети Верховної Ради України", вважаємо за потрібне роз’яснити наступне.

Пільгове обчислення громадянам їхнього трудового стажу в районах Крайньої Півночі та в районах, до них прирівняних, регулювалося законодавством колишнього СРСР. При цьому пільги щодо обчислення трудового стажу за час роботи в зазначених районах надавалися за певних умов тільки тим особам, які:

а) направлялися, переводилися на роботу в такі райони та з якими були укладені письмові строкові трудові договори;

б) місце попереднього проживання таких осіб до прийняття на роботу було на відстані від місця роботи не менше 1000 км залізницею або 500 км іншими шляхами сполучення.

У разі дотримання зазначених умов трудовий стаж цивільній особі зараховувався у кратному розмірі. Пільги при обчисленні стажу роботи особам, які приймалися на роботу безпосередньо на місці, не надавалися. Виняток склав лише для колишніх військовослужбовців строкової служби (солдатів, матросів, сержантів, старшин і військових будівельників), які проходили військову службу в зазначених районах і звільнилися в запас або у відставку з Радянської Армії, починаючи з 1968 року, та які залишилися працювати в районах Крайньої Півночі та місцевостях, до них прирівняних. Таким особам відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 25.03.1968 року № 181 час їхньої дійсної військової служби (служби у військово-будівельних загонах) у зазначених районах зараховується до стажу роботи у пільговому обчисленні, але тільки у тому разі, якщо вони не пізніше трьох місяців після звільнення з військової служби були прийняті на роботу в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, до них прирівняних.

Що стосується осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які проходили військову службу в зазначених вище районах, то згідно з Порядком обчислення військової служби у кратному обчисленні у віддалених місцевостях, який затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 15.12.1990 року № 1290, а також згідно з іншими нормативно-правовими актами колишнього СРСР з цього питання кратний розмір застосовується лише при обчисленні вислуги років таких осіб для призначення їм військових пенсій за вислугу років.

Українським законодавством визначено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується громадянам до їхнього страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року, тобто на умовах законодавства колишнього СРСР. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в зазначених районах, та на яких поширювалися пільги, передбачені для таких працюючих. Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування відповідними пільгами (пункт 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"). Зарахування до трудового стажу у кратному розмірі часу проходження військової служби в зазначених вище районах офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ законодавство Союзу РСР не передбачало і не встановлювало право переходу військовослужбовця з одного виду державної пенсії на інший. Тому український законодавець при прийнятті Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003 року № 1058-IV та при внесенні змін до нього Законом України від 26.07.2006 року № 32-V не став поширювати інститут пільгового зарахування вислуги років до трудового стажу на осіб, які у свій час такими пільгами не користувалися згідно із законодавством СРСР. Крім того, відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з’єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби. Але, зараховується вона у календарному обчисленні, за винятком терміну участі у бойових діях, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тощо.

У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором, але на умовах і в порядку, передбачених тим чи іншим Законом.

Виходячи з наведеного, вважається за недоцільне запроваджувати в українське законодавство пільги, які не існували в законодавстві колишнього СРСР для офіцерського складу Збройних Сил щодо зарахування до трудового стажу у кратному розмірі часу проходження їхньої військової служби в районах Крайньої Півночі, та прирівняних до них місцевостей, а також поширювати  ці пільги на певне коло осіб, які під час проходження військової служби в цих районах за часів СРСР такими пільгами не користувалися.