Поточний стан загроз обороноздатності держави вимагає визначення шляхів формування національних безпекових та оборонних спроможностей, що дадуть змогу відновити територіальну цілісність України у межах міжнародно визнаного державного кордону України, гарантувати мирне майбутнє України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, а також забезпечення створення національної системи реагування на кризові ситуації, своєчасне виявлення, запобігання та нейтралізацію зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, гарантування особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, оперативне реагування на кризові та надзвичайні ситуації, а саме посилення ролі та реформування Збройних Сил України, інших військових формувань, системи правоохоронних органів у воєнній сфері.
На сьогодні системними проблемами у цій сфері, зокрема, є:
1) недосконалість підходів до формування державної політики та правового регулювання відносин при забезпеченні законності та правопорядку у воєнній сфері;
2) наявність системних проблем у забезпеченні належного рівня правопорядку та дисципліни серед військовослужбовців в районах проведення антитерористичної операції;
3) відсутність скоординованих дій правоохоронних органів при здійсненні повноважень через їх вузьку спеціалізацію, розпорошення функцій досудового розслідування військових злочинів, оперативно-розшукової діяльності, забезпечення представництва інтересів у судах, протидії корупції та забезпечення нагляду (контролю) у воєнній сфері;
4) відсутність ефективної системи управління військовими правоохоронними органами як цілісною функціональною системою, здатною забезпечити законність у військових формуваннях та оборонній сфері;
5) недостатність кваліфікованого кадрового потенціалу.
При цьому уповільнене реформування системи правоохоронних органів у воєнній сфері на даний час несе загрози, що можуть призвести до часткової або навіть повної втрати керованості під час забезпечення законності у військових формуваннях та оборонній сфері.
Так з 1 березня 2016 року розслідуванням злочинів, які перебували у провадженні слідчих військової прокуратури займаються слідчі органів Національної поліції та Державного бюро розслідувань. Слід зазначити, що Державне бюро розслідувань не працює. На згадані вище органи чинним законодавством не покладається комплексне завдання забезпечення законності у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Крім того, органи прокуратури позбавлені повноважень щодо проведення перевірок і лише у виключних випадках і в порядку, що визначені законом можуть представляти інтереси держави та громадян в судах у справах, провадження в яких було розпочато до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Щодо Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, то вона немає жодних повноважень по здійсненню розслідування військових злочинів і притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності та фактично вимушена займатися лише профілактикою скоєння військових злочинів у Збройних Силах України. Військова служба правопорядку у Збройних Силах України може бути перетворена у підрозділ військової поліції, з наданням повноважень щодо попередження, виявлення, розкриття злочинів та досудового розслідування справ про злочини проти встановленого порядку несення військової служби.
Окрему увагу необхідно приділити питанню відновленню в системі загального судочинства військових судів. Оскільки ліквідація відповідно до Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» військових судів, як складового елементу системи правосуддя в Україні не зняло, а навпаки – загострило проблему здійснення правосуддя. Сильним поштовхом для цього стали військові дії на сході країни, які, в свою чергу, призвели до збільшення кількості військових злочинів, що дає підстави для відновлення у системі загальної юрисдикції військових судів. Існування системи таких судів повністю відповідає вимогам статті 125 Конституції України та статей 3, 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо побудови системи судів загальної юрисдикції за принципами територіальності, спеціалізації та організаційної єдності.
До системи військових судів повинні входити місцеві військові суди гарнізонів та апеляційні військові суди. Така організація військових судів відповідає і критеріям меморандуму Постійного комітету по правам людини Ради Європи «Судочинство у військових судах» від 16 червня 2003 року, а їх обсяг підсудності, організаційної незалежності від військового командування (виконавчої влади) та інтегрованість в систему загальних судів відповідає європейським стандартам і практиці Європейського суду з прав людини.
Військові суди мають здійснювати розгляд кримінальних справ про злочини, які виникають у сфері військових правовідносин, стосовно військовослужбовців та інших осіб, визначених законом. При цьому у Кримінальному кодексі України злочинам у цій сфері присвячено окремий Розділ ХІХ Особливої частини (Військові злочини).
Слід відмітити, що окремою і значною частиною в законодавстві є сфера регулювання військових правовідносин з питань організації і забезпечення діяльності Військової організації.
Про особливу специфіку правовідносин у зазначеній сфері свідчить і те, що їх суб’єктами є особовий склад Збройних Сил України та інших військових формувань, миротворчі контингенти України в різних країнах світу, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, Національна гвардія України тощо, діяльність яких унормована законами про порядок проходження військової служби, сотнями нормативно-правових актів, настановами, інструкціями по напрямках військового управління, збереження, обслуговування та використання зброї, бойової і спеціальної техніки тощо, більшість з яких є таємними.
Ця специфічна сфера суспільних правовідносин потребує не тільки спеціальної підготовки і знань суддів, але й концентрації вказаних нормативно-правових актів, відповідної інформації у військових судах всіх рівнів. У системі військових судів конституційний принцип спеціалізації є не тільки базовою засадою побудови їх системи і підставою для створення окремого військового суду, але ще й елементом внутрішньої організації військового суду будь-якого рівня.
Отже, військові суди, як і інші суди загальної юрисдикції повинні наділятися основними повноваженнями щодо відправлення правосуддя, перевірки правомірності рішень і дій посадових осіб військового командування, які зачіпають права і свободи військовослужбовців і громадян, прирівняних до них, забезпечення виконання вироків та інших судових рішень.
З огляду на вищезазначене, робочою групою Комітету був напрацьований та поданий народними депутатами України, членами Комітету на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо утворення військових судів та окремих організаційних питань» за реєстраційним №2557 від 07.04.2015 року.
Також у Комітеті вивчається питання на досвіді Сполучених Штатів Америки щодо необхідності запровадження інституту військових адвокатів. Це обґрунтовано тим, що специфіка військової справи об’єктивно зумовлює відповідні особливості здійснення правового захисту військовослужбовців від кримінального обвинувачення та представництва їх інтересів в судах.
Так, єдиним на сьогодні можливим виходом із ситуації, що склалася, є реформування правоохоронних органів у воєнній сфері та утворення єдиного органу військової юстиції. Це дасть можливість об’єднати питання правоохоронної та захисної діяльності у воєнній сфері - від досудового розслідування, оперативно - розшукової діяльності до нагляду за додержанням законів у військових формуваннях та підприємствах оборонно-промислового комплексу тощо.
Разом з тим, утворення такого органу військової юстиції повинно відбутися на основі чинних військових інститутів: військової прокуратури, яка фактично припинить своє існування після початку роботи Державного бюро розслідувань, та Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, – а тому не потребуватиме додаткового фінансування, виділення приміщень, інших матеріально-технічних засобів. Кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення планується здійснювати за рахунок вже існуючих видатків Державного бюджету України на відповідні органи, які реформуватимуться.
Окрім цього, створення органу військової юстиції дасть змогу зменшити прояви корупції в органах військового управління та оборонно-промисловому комплексі, забезпечити загальне вирішення питань правоохоронної і правозахисної діяльності у воєнній сфері.
Орган військової юстиції повинен бути незалежним правоохоронним органом, на який покладатиметься попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття злочинів, кримінальних проступків, віднесених до його підслідності, а також забезпечення законності і правопорядку у військових формуваннях, інших державних органах, які комплектуються військовослужбовцями, а також в оборонно-промисловому комплексі держави.
Таким чином, реформування правоохоронних органів у воєнній сфері має відбутися шляхом утворення єдиного органу військової юстиції, який буде ґрунтуватися на сформованих світовою практикою принципових засадах функціонування органів військової юстиції і військової поліції відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів, серед яких ключове значення мають такі: пріоритетність законодавчої регламентації завдань, функцій і порядку діяльності органів військової юстиції і військової поліції; незалежність від органів влади, посадових та політичних осіб у межах, визначених Конституцією і законами України; закріплення принципів ефективності, відкритості та доброчесності і діяльності органів військової юстиції і військової поліції.
Враховуючи сучасний етап розвитку держави, назріла нагальна потреба у суттєвому оновлені національного законодавства у сфері національної безпеки і оборони.
Для вирішення цього питання 14 березня 2016 року Указ Президента України від «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України», який є підставою для розроблення програмних документів щодо розвитку складових сектору безпеки і оборони. Згідно з вказаним правовим актом забезпечення державної безпеки України покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Підсумовуючи, слід зазначити, що з метою забезпечення своєчасного і адекватного реагування на кризові ситуації, які загрожують національній безпеці, Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони сприятиме створенню ефективної системи управління сектором національної безпеки і оборони як цілісної функціональної системи та готує за участю фахівців законопроект щодо утворення органу військової юстиції. http://www.golos.com.ua/article/283226