ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ за результатами Міжнародного круглого столу "Демократичний цивільний контроль над сектором державної безпеки в Україні: актуальність, здобутки та проблеми"

Висновки та пропозицІЇ

за результатами Міжнародного круглого столу «Демократичний цивільний контроль над сектором державної безпеки в Україні: актуальність, здобутки та проблеми», що відбувся
15 грудня 2011р у місті Київ

Захід проводився у рамках Мережі партнерства Україна-НАТО Центром Разумкова спільно з Офісом зв‘язку НАТО в Україні, Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони та Женевським Центром демократичного контролю над збройними силами (DCAF).

В дискусії взяли участь представники законодавчої та виконавчої влади, силових структур, науковці, державні та незалежні експерти України, а також представники зарубіжних посольств та міжнародних організацій. Учасники круглого столу обговорили питання, що стосуються актуальності, здобутків та проблем демократичного цивільного контролю над силовими структурами в Україні та в міжнародному контексті, а також намітили подальші кроки з удосконалення цивільного демократичного контролю, у т.ч. з використанням механізмів співробітництва з НАТО.

Висновки

В Україні за роки незалежності досягнуто значних успіхів у розбудові засад цивільного демократичного контролю над силовими структурами. Створена нормативно-правова база та структури системи контролю. Набутий певний досвід співробітництва між усіма учасниками процесу, з‘явилося усвідомлення важливості та необхідності розвиненої та ефективної системи цивільного демократичного контролю як для держави, суспільства, так і власне для силових органів. Ознаками позитивних зрушень може слугувати активна участь представників силових органів, у т.ч. спеціальних служб, у відкритих дискусіях, публікація «білих книг».

Попри позитивні зрушення, в Україні поки-що передчасно говорити про незворотність процесів демократизації діяльності спецслужб та наявності надійних запобіжників їх використання керівниками держави в боротьбі з політичними опонентами, або упередження зловживань з боку керівників спецслужб. Відсутність усталених демократичних традицій, недосконалість нормативно-правової бази цивільного демократичного контролю несе загрози перетворення спецслужб у інструмент авторитарного управління країною.

Діяльність спецслужб залишається все ще надмірно утаємниченою не лише для суспільства, але й для спеціалізованого парламентського комітету. Низький рівень поінформованості суспільства, відсутність широкого експертного середовища, здатного давати незалежну кваліфіковану та збалансовану оцінку діяльності спецслужб, дозволяє і надалі утримувати завісу секретності у сферах, які повинні бути відкриті для зовнішнього контролю.

Світова практика свідчить, що наявність чітко регламентованого демократичного цивільного контролю над діяльністю сектору безпеки і, насамперед, спеціальних служб має стати невід’ємною складовою демократичного розвитку держави і суспільства. За відсутності дієвого механізму стримувань і противаг завжди існує спокуса використання спецслужб у цілях, не пов‘язаних із їх призначенням. Головну роль у цій системі стримувань та противаг має відігравати парламентський контроль.

У країнах з розвиненою демократичною системою, незалежно від розподілу повноважень між різними гілками влади, парламент володіє необхідними контрольними функціями у сфері бюджету, кадрової політики, контролю за дотриманням спецслужбами діючого законодавства, оцінки ефективності їх діяльності, оповіщення про важливі операції, розслідування порушень, доступу до документів. Форми парламентського контролю та механізми можуть відрізнятися в різних країнах, але незмінним має залишатися факт цивільного демократичного контролю з боку обраних народом представників на силовими структурами.

Внесені в українське законодавство зміни, що практично повернули Конституцію 1996р. та зводять нанівець можливості парламентського контролю над спецслужбами. Так, із Закону про Службу безпеки України прибрано положення про підконтрольність СБУ Верховній Раді. За чинним Законом обов‘язком Голови СБУ є лише надання парламенту щорічного звіту без визначення терміну, питань, форми.

Таким чином, очевидна нагальна потреба внесення в українське законодавство таких коректив, які б не віддаляли, а наближали Україну до європейських норм цивільного демократичного контролю над спецслужбами. Подібні вимоги містяться, зокрема, стосовно забезпечення «вдосконалення законодавства з питань діяльності Служби безпеки України відповідно до загальноприйнятих демократичних стандартів» в Указі Президента України від 13 квітня 2011р. №4681 про затвердження річної Національної програми співробітництва України з НАТО на 2011р. та стосовно удосконалення нормативно-правової бази у Резолюції ПАРЄ №1713 2005р.

Заходи із зміцнення та розширення повноважень суб‘єктів контролю не повинні загрожувати ефективності виконання спецслужбами функцій із забезпечення безпеки людини, суспільства та держави. Підвищення прозорості та підзвітності спецслужб не повинне негативно впливати на оперативність. Завданнями держави є забезпечення високого професійного рівня особового складу спецслужб, гарантованого соціального захисту співробітників, членів їх сімей та ветеранів, необхідного рівня фінансування. Але розвиток спроможностей, надання додаткових повноважень, збільшення їх чисельності можуть вважатися виправданими лише за умови одночасного зміцнення демократичного цивільного контролю.

Невід’ємною передумовою ефективної діяльності спецслужб є високий рівень підтримки та довіри до них з боку суспільства. Оскільки, структури сектору безпеки обслуговують потреби, насамперед, суспільства, громадськість та її представницькі органи (Парламент, профільні громадські організації) мають право на отримання достатньої (розумно обмеженої) інформації про засади, головні результати діяльності сектору безпеки.

Учасники Круглого столу висловлюють сподівання, що сьогоднішній захід приверне увагу політичного керівництва держави, надасть імпульс до започаткування таких робіт, сприятиме визначенню їх головних напрямів та орієнтирів.

ПРОПОЗИЦІЇ

Президенту, Кабінету Міністрів, керівникам силових структур:

Сприяти формуванню фахового експертного середовища з питань діяльності служб безпеки та розвідки, цивільного демократичного контролю у контексті налагодження широкого суспільно-політичного діалогу з питань державотворення.

Підтримувати публічну дискусію із залученням діючих співробітників і ветеранів силових структур, представників органів законодавчої та виконавчої влади, експертного середовища з проблем покращення репутації спеціальних служб і розбудови атмосфери довіри до їх роботи у суспільстві.

Провести незалежну оцінку ефективності роботи громадських рад при органах державної влади (спецслужбах) та внести відповідні пропозиції щодо забезпечення їх належного функціонування та необхідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України №996 від 03.11.10р. «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики».

Запровадити у діяльність спеціальних служб досвіду СБУ із проведення міжнародних публічних заходів (щорічної науково-практичної конференції "Захист демократичних цінностей і дотримання прав людини у діяльності спеціальних служб").

Запровадити практику надання стипендій, грантів студентам невідомчих вузів, науковцям, журналістам на здійснення досліджень з питань цивільного демократичного контролю, об‘єктивного висвітлення, інформування громадськості та популяризації діяльності спеціальних служб.

Ініціювати підготовку нової редакції Закону «Про Службу безпеки України» із залученням представників органів влади і організацій, не підпорядкованих СБУ і незалежних експертів з метою максимального врахування інтересів усіх зацікавлених сторін, а також тих змін, що сталися в міжнародному та внутрішньому житті країни після затвердження чинного Закону.

Більш ефективно використовувати механізми міжнародного співробітництва, насамперед із країнами-членами НАТО, ЄС та іншими країнами-партнерами з розвиненою демократією у сфері підготовки та підвищення кваліфікації персоналу органів виконавчої влади, спеціальних комітетів Верховної Ради, членів парламентських політичних партій.