ІНФОРМАЦІЯ
щодо розгляду звернень, що надійшли до Комітету Верховної Ради України
з питань національної безпеки і оборони
протягом вересня 2009 - січня 2010 рр.
Загальна кількість звернень, що надійшли до Комітету від громадян, представників громадських організацій, підприємств та установ за вказаний період, становить 280.
Найбільша їх кількість стосувалася соціальних питань – 131, з яких:
53 звернення опрацьовано в Комітеті;
78 – надіслано за належністю до органів державної влади для розгляду.
Як свідчить аналіз, найчастіше заявники потребували роз’яснень положень чинного законодавства (31), вирішення житлових (28) і пенсійних (14) проблем, наголошували на необхідності внесення змін до законодавчих та інших нормативно-правових актів (15), а також зверталися з проханням про захист їх конституційних прав і свобод (9).
Надзвичайно гостро порушували питання забезпечення житлом військовослужбовців, а також осіб, звільнених у запас або відставку та членів їх сімей, які перебувають на квартирному обліку в органах місцевого самоврядування. Висловлювали занепокоєння з приводу випадків відмови у наданні житлових пільг і необхідності покращання побутових умов.
Колишні військовослужбовці скаржилися на порушення їх прав та інтересів, зокрема, внаслідок незабезпечення належним їм речовим майном і продовольчим забезпеченням, вказували на факти корупції в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України, а також на недотримання посадовими особами Збройних Сил України вимог чинного законодавства під час здійснення господарської діяльності.
Автори багатьох звернень з тривогою і обуренням повідомляли про надзвичайне ускладнення медичного обслуговування ветеранів війни і військової служби, масову відмову в безоплатному лікуванні, наданні пільг на придбання ліків, санаторно-лікувальних путівок, відсутність в лікарняних установах цивілізованих умов лікування і харчування тощо. На думку більшості авторів звернень, потрібно невідкладно прийняти законодавчі акти щодо підвищення розміру пенсій, механізму їх нарахування, забезпечення житлом за рахунок держави, поновити право людей похилого віку на безоплатне лікування. Наряду з цим, висловлювали глибоке невдоволення існуючим пенсійним забезпеченням.
Вони вимагали від Верховної Ради України посилити контроль за виконанням законів щодо соціального захисту, прискорити розв’язання питань про повернення літнім людям їх проіндексованих заощаджень та коштів.
Із загальної кількості звернень 47 стосувалися діяльності Служби безпеки України, в тому числі 24 – щодо законності підстав перевірки торговельних об’єктів групи “Таргет” (Харків). Законність дій співробітників Управління СБУ у Харківській області з цього питання підтверджено органами прокуратури.
Оскаржуючи дії окремих співробітників СБУ в Києві та регіонах, автори пропонували створити Спеціальну слідчу комісію Верховної Ради України для перевірки фактів нібито їх незаконних дій. Однак, як показала перевірка, заявники намагалися таким чином заручитися підтримкою Верховної Ради України та вплинути на слідчих, які проводили досудове розслідування щодо незаконних дій заявників.
Пенсіонерами СБУ ставилися питання щодо виплати грошової компенсації за втрату здоров’я, перерахунку пенсій у бік збільшення їх розміру.
Особливо гостро ставилися питання щодо стану справ в оборонно-промисловому комплексі держави. Так, керівники підприємств та організацій оборонно-промислового комплексу (12 звернень), зокрема, ДП МОУ “2 ремонтний завод засобів зв'язку”, ДП “Радіоприлад”, ДП “ЗМКБ “Прогрес”, КП НВК “Іскра”, ВАТ “Мотор Січ”, НВП “Хартрон-ЮКОМ”, ДП “МІГ ремонт” м. Запоріжжя, зверталися до Комітету з проханням сприяти вирішенню питань, віднесених до компетенції Уряду, з тим щоб підтримати ОПК через:
державне оборонне замовлення та стимулювання інноваційних процесів;
проведення процедури тендера із врахуванням галузевих особливостей функціонування підприємств;
збільшення терміну здійснення розрахунків по експортно-імпортних операціях;
своєчасне повернення ПДВ та відміну вексельних розрахунків;
зниження надмірного податкового навантаження у зв’язку із довгостроковою реалізацією дослідно-конструкторських робіт.
Ці звернення направлялись до Кабінету Міністрів України для прийняття рішень.
Вказуючи на неналежний стан фінансування й оснащення військовою технікою і озброєнням Збройних Сил України та інших військових формувань, автори пропонували своє бачення шляхів розв’язання цих питань. Крім того, ними пропонувалося внесення змін до чинних законів України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію” та розробити нові законодавчі акти зі створення міжнародних рятувальних сил швидкого реагування.
Громадяни скаржилися на неналежний рівень забезпечення законності і правопорядку працівниками правоохоронних органів, в тому числі регіональних управлінь Міністерства внутрішніх справ України, що ускладнювало реалізацію їх прав і свобод. Непоодинокими були нарікання на корупційні, на думку заявників, дії представників правоохоронних органів, фальсифікації ними кримінальних справ, тяганину зі слідством.
Оскаржуючи правомірність судових рішень і вироків, винесених з порушенням, на думку заявників, норм процесуального права, фізичні та юридичні особи зверталися до Голови Комітету з проханням втрутитись у розгляд конкретних справ та/або скасувати рішення судів по них. У зверненнях містилися скарги на хабарництво та тяганину в судах. У більшості випадків органами нагляду за дотриманням законодавства, до яких за належністю надсилалися звернення, правопорушень не встановлено.
Зважаючи на те, що відповідно до законодавства процесуальні дії, законність і обґрунтованість судових рішень може бути перевірена лише вищими судовими інстанціями в порядку, встановленому чинним процесуальним законодавством, а також на те, що парламентські комітети в своїй діяльності керуються Законом України “Про комітети Верховної Ради України” і не мають права втручатись у судову діяльність, давати правову оцінку судовим рішенням або діям суддів, та згідно з рішенням Конституційного Суду України народний депутат України не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, з вимогами і пропозиціями з питань, які стосуються проведення дізнання та досудового слідства у конкретних кримінальних справах, Комітет надавав роз’яснення громадянам і надсилав їх звернення за належністю до Генеральної прокуратури України, Верховного Суду України, Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, Вищої ради юстиції, Міністерства внутрішніх справ України, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування для об‘єктивного і всебічного розгляду. В окремих випадках керівникам рекомендувалося взяти розгляд справ під особистий контроль.
За результатами розгляду таких заяв і звернень відповідними органами державної влади і місцевого самоврядування практично в 90% випадків наведені громадянами факти не підтверджувалися. Лише в 5% випадків на рішення суду прокуратурами областей внесено апеляцію.
Водночас, фізичні та юридичні особи нарікали на самоусунення працівників органів прокуратури всіх рівнів від здійснення нагляду за додержанням і належним застосуванням законів, формальне ставлення до виконання службових обов’язків, на відписки та відсутність належного реагування на звернення громадян. На звернення щодо порушень Закону України “Про прокуратуру”, заявникам були надані роз’яснення, що комітети Верховної Ради України в своїй діяльності керуються Законом України “Про комітети Верховної Ради України” і не мають права втручатись у прокурорську, судову діяльність та давати оцінку рішенням, прийнятим органами прокуратури та суду. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000 Конституція України серед повноважень Верховної Ради України безпосередньо не передбачено здійснення контролю за діяльністю прокуратури. І у разі надходження до органів прокуратури, прокурорів, слідчих прокуратури пропозицій, вказівок і вимог народних депутатів України у конкретних справах прокурори і слідчі прокуратури мають діяти з дотриманням вимог, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Арбітражним процесуальним кодексом України та Законом України “Про прокуратуру”.
Кілька звернень були реакцією на балотування Голови Комітету на посаду Президента України, в яких засуджувалася системна корупція, яка зусиллями (бездіяльністю) можновладців склалася в нашій державі і є загрозою її національній безпеці, висловлювалися пропозиції щодо її подолання.
Як показує проведений аналіз, лише окремі звернення громадян стосувались суто законодавчої діяльності Комітету. Наприклад, звернення ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Негодченка О.В. у зв’язку з тим, що докторантом цього навчального закладу проводилося дисертаційне дослідження та вносилися пропозиції щодо змін до законів України “Про інформацію” та “Про міліцію”. Комітет звернувся до Державного комітету телебачення і радіомовлення України та Міністерства внутрішніх справ України з проханням висловитися щодо практичної необхідності внесення запропонованих змін. Цими державними інституціями запропоновані зміни до чинного законодавства не знайшли підтримки, про що автор звернення був поінформований.
Секретаріат Комітету Верховної Ради України
з питань національної безпеки і оборони