29 березня 2008, 13:02

Від імені профільного парламентського Комітету його Голова Анатолій Гриценко звернувся з листами до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо практики дотримання положень і вимог Конституції та законів України, віднесених до предмету відання Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони

Президенту України

Ющенку В.А.

 

Відповідно до статті 24 Закону України “Про комітети Верховної Ради України” Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони проаналізовано практику дотримання Конституції та законів України, віднесених до предмету відання Комітету.

Аналіз показав, що мають місце непоодинокі факти виходу державних інституцій за межі конституційного та правового поля, що є на сьогодні головною перешкодою на шляху затвердження та зміцнення основ демократичної та правової держави, якою позиціонує себе Україна в Основному Законі.

Надсилаючи Вам аналітичну записку, яка розглянута на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони 13 лютого ц.р., члени Комітету висловлюють стурбованість з приводу порушень, які в ній висвітлені, та просять втрутитися Вас як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина для їх усунення.

Будемо вдячні, якщо про прийняті Вами рішення буде поінформовано Комітет.

 

Додаток: на 5 аркушах.

 

***

 

 

Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони проаналізовано практику дотримання Конституції та законів України, віднесених до предмету відання Комітету.

Аналіз показав, що мають місце непоодинокі факти виходу державних інституцій за межі конституційного та правового поля, що є на сьогодні головною перешкодою на шляху затвердження та зміцнення основ демократичної та правової держави, якою позиціонує себе Україна в Основному Законі.

За висновками Рахункової палати Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не узгоджується з окремими нормами Конституції України, Бюджетного кодексу України, інших законодавчих актів та рішеннями Конституційного Суду України.

Всупереч вимогам статей 22 та 48 Конституції України розділом ІІ Закону призупинено дію положень більше ста законів України, у тому числі знижено рівень оплати праці та соціального захисту окремих категорій працівників, введено обмеження в частині надання пільг, компенсацій, гарантій, пенсій, соціальних допомог, допомог сім’ям з дітьми, інших виплат окремим категоріям громадян, що звужує їх конституційне право на достатній життєвий рівень.

При цьому визначення розмірів, обсягів та порядків щодо соціальних гарантій і оплати праці, що раніше регламентувалися відповідними законодавчими актами, віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Більшість з вказаних державних гарантій передбачено надавати в межах асигнувань на утримання бюджетних установ.

З 1 травня 2008 року переважна кількість соціальних допомог надаватиметься лише тій категорії населення, сукупний дохід сім’ї якої в розрахунку на одну особу не перевищуватиме величини доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу, яка становить в поточному році 890 гривень. Таким чином, кількість одержувачів вказаних соціальних гарантій звужена.

З 1 січня 2008 року обмежено розмір пенсій окремим категоріям громадян, які виконують або виконували державні функції на посадах із спеціальним статусом, а саме: військовослужбовцям, науковим та науково-педагогічним працівникам, державним службовцям, працівникам органів прокуратури тощо.

Аналогічні норми, які містилися у законах про Державний бюджет минулих років, рішеннями Конституційного Суду України від 20 березня 2002 р. №5-рп/2002, від 17 березня 2004 р. №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 р. №20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 р. №8-рп/2005, від 18 червня 2007 р. №4-рп/2007, від 09 липня 2007 р. №6-рп/2007 визнані неконституційними. Вказаними рішеннями також наголошувалося на необхідності додержання положень Конституції України при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Державний бюджет України.

У проекті Закону України “Про Кабінет Міністрів України” (реєстр.№1312 від 10.01.2008 р.), внесеного Президентом України на розгляд Верховної Ради України, ряд положень не узгоджується з Конституцією та іншими законами, рішенням Конституційного Суду України або потребують додаткового обгрунтування і обговорення. Характер пропонованих змін до чинного Закону свідчить про намагання розширити повноваження Президента за рахунок обмеження прерогатив Кабінету міністрів України та Верховної Ради України.

Згідно з частиною першою пункту 2 статті 18 проекту подання Прем’єр-міністра щодо звільнення міністрів закордонних справ та оборони вносяться “за згодою Президента України”. Про можливість звільнення цих міністрів за ініціативою Верховної Ради навіть не згадується.

Між тим, Конституційний Суд України у своєму висновку від 11 грудня 2007 року роз’яснив, що подання глави держави на відставку прем’єра, міністрів закордонних справ та оборони не вимагається, бо “відповідно до Конституції України, повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, що робить неможливим прийняття законів, які встановлювали б його повноваження”,

Редакція пункту 4 статті 26 проекту про скріплення підписами Прем’єр-міністра України та міністра, відповідального за його виконання актів Президента України в межах повноважень, передбачених Конституцією України (пункти 5, 18, 21, 23 частини першої статті 106), викладено так, що перетворює скріплення акту (контрасигнацію) на формальний акт.

Положення статті 28 законопроекту, де йдеться про відносини Кабінету Міністрів України з Радою національної безпеки і оборони України і Секретаріатом Президента України та про можливість включення членів Уряду до складу консультативних, дорадчих та інших допоміжних служб, що утворюються Президентом України для здійснення своїх повноважень, фактично ставлять Раду національної безпеки і оборони України і Секретаріат Президента над Урядом, що не узгоджується з Конституцією України.

Проектом Закону “Про внесення змін до Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, внесеним Президентом України на розгляд Верховної Ради, передбачається, що “голова обласної державної адміністрації може за рішенням Президента України бути включеним до складу Ради національної безпеки і оборони”, то можна стверджувати, що йдеться про намагання у подібний спосіб порушити статтю 6 Закону України “Про Раду національної безпеки і оборони України”, згідно з якою членами РНБОУ можуть бути лише керівники центральних органів виконавчої влади”. Всупереч Закону України “Про тимчасове виконання обов’язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України

Стало системою призначення на відповідальні державні посади виконуючими обов’язки, до того ж без обмеження термінів їх перебування на посадах у такому статусі, що дозволяє обходити встановлений Конституцією і законами порядок вирішення важливих кадрових питань.

Наглядним є приклад по Службі безпеки України, яку вже більше року (з грудня 2006 року) тимчасово очолює “виконуючий обов’язки Голови Служби безпеки України”, хоча керівник цієї Служби, за Конституцією, призначається і звільняється з посади Верховною Радою за поданням Президента. Заступники Голови Служби безпеки України згідно із Законом призначаються і звільняються Президентом України за поданням Голови Служби. В порушення цієї норми закону, тільки за 2007 рік прийнято та звільнено з посади 7 заступників Голови Служби, що може призвести до небезпечного зниження професіоналізму в діяльності цього надзвичайно важливого державного органу.

Відповідно до частини першої статті 6  Закону України “Про Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” Внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України. Незважаючи на це, Президент України  своїм Указом №474/2007 від 25травня 2007 року “Про приведення системи управління Внутрішніми військами у відповідність із Конституцією України” вивів Внутрішні війська МВС з підпорядкування Міністра внутрішніх справ і підпорядкував їх безпосередньо собі. Внесений недавно Президентом України законопроект “Про Національну гвардію України” передбачає створення на базі Внутрішніх військ ВМС Національної гвардії України із широкими повноваженнями та безпосередньо підпорядкованої Главі держави.

Небезпечною є пропозиція Президента України про зміну правового статусу Національної комісії з регулювання природних монополій, Державної прикордонної служби, Державної служби спецзв’язку та захисту інформації, центрального органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, які відповідно до проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України пропонується позбавити статусу центральних органів виконавчої влади, тобто вивести їх поза межі системи органів виконавчої влади, що  не узгоджується з часиною першою статті 6 Конституції України, яка закріплює принцип, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Указом Президента України від 6 лютого ц.р. “Про комплексну перевірку діяльності Міністерства оборони України та стану бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України”, главі Секретаріату Президента доручено “затвердити персональний склад” Інспекційної комісії. Фактично цим Президент України порушив вимоги частини другої статті 106 Конституції, згідно з якою Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Своїм Указом Президент України від 27 грудня 2007 року утворено Національну конституційну раду, яка повинна підготувати концепцію системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні та проект нової редакції Конституції України.

В документі практично не передбачена участь в конституційному процесі ні Верховної Ради України, до виключних повноважень якої віднесене внесення змін до Конституції, ні Конституційного Суду України, на який покладена перевірка конституційності пропозицій про внесення змін до Основного Закону.

Президентський Указ обходить питання, яким чином буде прийматись нова Конституція та чи буде дотримано процедуру її прийняття , визначену розділом ХІІІ чинної Конституції.

Президент України цим Указом перевищив свої конституційні повноваження, наділивши Конституційну раду правом ухвалювати рішення, які в разі потреби можуть бути запроваджені актами Президента України.

Згідно зі статтею 7 Закону України “Про основи національної безпеки” порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України віднесені до загроз національним інтересам та національній безпеці України. На думку народних депутатів України – членів Комітету  неухильне додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист конституційного устрою, вдосконалення системи політичної влади з метою зміцнення демократії, духовних та моральних підвалин суспільства, підвищення ефективності функціонування політичних інститутів влади є одним з основних напрямів державної політики у сфері національної безпеки.

Систематичне порушення органами влади Конституції та законів України створює загрозу національній безпеці держави, сприяє падінню авторитету влади та зростанню правового нігілізму серед громадян.