Роз'яснення щодо можливостей військовослужбовців поєднувати військову службу з підприємництвом або займатися іншою оплачуваною діяльністю

У відповідь на запитання, що надходять до Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони з приводу можливостей військовослужбовців поєднувати військову службу з підприємництвом або займатися іншою оплачуваною діяльністю, керуючись частиною третьою статті 21 Закону України "Про комітети Верховної Ради України", роз’яснюємо наступне.

Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Разом з тим для певних категорій громадян України така діяльність законом обмежується. Це стосується депутатів у передбачених законом випадках, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Зокрема, стаття 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 року № 3206-VI виокремила певну групу осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення. Серед них військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, посадові та службові особи Служби безпеки України (крім військовослужбовців строкової військової служби) тощо. Таким особам відповідно до статті 7 зазначеного Закону забороняється:

а) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

б) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією           або законами України.

Зазначеним особам також забороняється використовувати свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:

1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Крім того, у разі звільнення з роботи (служби), що була пов’язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, згаданим вище особам протягом одного року з дня припинення їхньої діяльності забороняється:

1) укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності або фізичними особами-підприємцями, якщо такі особи протягом одного року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій або фізичних осіб-підприємців;

2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом;

3) представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали.

Згідно із статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська  діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Крім того, суб’єкти господарювання (підприємці) мають бути зареєстрованими у порядку, визначеному законом, як суб’єкти такої діяльності. Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України (стаття 43 зазначеного Кодексу).

Таким чином, конституційне право громадян України з числа військовослужбовців на зайняття підприємницькою діяльністю на сьогоднішній день обмежене законом. Це зроблено законодавцем, передусім, з метою недопущення зниження рівня боєготовності та мобілізаційної готовності військ, забезпечення їхньої мобільності і готовності в будь-який момент бути мобілізованими на здійснення дій, пов’язаних із захистом оборони держави, її суверенітету. З урахуванням такого призначення військовослужбовці не можуть поєднувати військову службу з підприємницькою діяльністю, оскільки їхня військова служба, на відміну від такої діяльності, є державною службою особливого характеру, яка пов’язана із захистом Вітчизни (стаття 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу").

Законодавством розвинутих демократичних країн світу також передбачені відповідні правові обмеження стосовно ведення бізнесу особами, які проходять військову службу. Але існують і виключення з цього правила. Наприклад, у Федеративній Республіці Німеччини одним із нестандартних підходів до вирішення проблеми соціальної адаптації в бундесвері є можливість протягом служби займатися підприємницькою діяльністю. Це офіційно дозволено Законом "Про правове положення військовослужбовців бундесверу". Щоправда, підприємницька діяльність допускається тільки з дозволу командування і за умови, що вона не зашкодить службі та не заважатиме службовим інтересам. Отримавши такий дозвіл, претенденти на власну справу, включаючи військовослужбовців строкової служби, мають право займатися підприємництвом